Главная » Статьи » Личности

Интервью с Орестом Котыло
Орест Котыло - один из лучших картографов Украины, лицензированный контролер IOF. Национальный контролер карт и дистанций на чемпионате мира 2007 в Киеве. На его картах проводились такие соревнования как: чемпионат мира среди ветеранов в Австрии (2006), чемпионаты мира среди военных в Хорватии (1999, 2007), Австрии (2002) и Нидерландах (2004) и еще множество других международных и национальных соревнований самого различного ранга. Сайт - o-maps.com. В предлагаемом интервью ответы Ореста приведены без перевода, на украинском языке.

- Чуть-чуть биографии, ну не знаем мы, молодые ориентировщики и пожилые чайники об Оресте Котыло ничего, кроме как – это лучший картограф Украины, сам из Львова. Расскажи немного о себе.

- По ходу питання відразу вношу уточнення: «лучший» - хто визначає і по яким критеріям? Приберемо це словечко. У деяких західних публікаціях використовують «one of the best» - таке формулювання більш нейтральне і я цьому сильно не заперечую. Це була міні-розминка.

Біографія. Можна довго тут писати, але що стосується орієнтування, то почав займатись у 1977 році у львівському політехнічному у віці 17 років. Тоді ж і почав малювати. По закінченні інституту 10 років працював на кафедрі «Автоматики і телемеханіки» інженером-програмістом. У цей же час активно займався розвитком орієнтування в області (карти, зелені стадіони, Кубки Карпат… - все майже на громадських засадах). Але у 1991 році, коли під час місячної відпустки вперше виїхав у Польщу помалювати і привіз звідти кількамісячний заробіток працівника ВУЗу і купу пропозицій на рисовку нових карт, то вирішив залишити інститут. Це був початок професійної картографії. Спочатку 4 місяці на рік, які згодом переростають у 7-9. А далі заходьте на мій сайт у рубрику «Карти», там і зафіксовані всі поїздки по рокам. Так і пролетіло 17 років: туди-сюди…

- Более десяти лет ты проводил «Кубок Карпат» - самые известные украинские соревнования. В 1990-м сказал себе «Погано проводити змагання, то краще їх взагалi не проводить». Это, конечно, позиция, но как же быть рядовым ориентировщикам, на что и кого равняться?

- Я пам’ятаю цю свою фразу з книжечки. Вона виглядає ніби незавершеною. Малось на увазі, що в ролі головного організатора змагань, який не здатний організувати все на «top» рівні, я не буду. А допомогти у чомусь, де я на 100% гарантую, що зроблю так як потрібно, то цим я займаюсь постійно. Правда, більше для них, ніж для нас.. На жаль, не все гладко відбувається у нашому суспільстві і ця нестабільність і відбивається на українському орієнтуванні. Треба намагатись проводити змагання на хорошому рівні і все робити для їх ідеального проведення.

- Как рисовал ты, когда не было OCAD? Мне, человеку, не заставшему те времена, тяжело себе это даже представить. Причем, насколько я понимаю, технология рисовки черно-белых и цветных карт должна серьезно отличаться из-за различных технологий печати.

- У цьому питанні мені ще повезло: я починав вже креслити рапідографами. Думаю, що наші ветерани картографи вдосталь попрацювали із звичайним пером, вимальовуючи оригінали спорткарт. Другий раз мені повезло, що у Львові більшість карт викреслював Володя Васюта (до речі, зараз він працює у національному банку України і це йому ми завдячуємо, що вийшла монета «Спортивне орієнтування»), у якого було більше терпіння до цієї справи.

- Когда тебе впервые удалось попробовать OCAD и как быстро ты понял, что к старым методам вычерчивания уже никогда никто не вернется? Легко ли было освоить новый инструмент?

- Ще до OCAD-у я робив спроби креслити Autocad-ом і виводив тестові оригінали на плоттер, і коли я вперше отримав демо версію OCAD4, то за день освоїв. А перше використання OCAD4 було у 1993 р. у Словеніі. З того часу мої рапідографи покрились порохами.. назавжди.

- В 70-годы проводились сборы начальников дистанций, как рассказывал мне отец, в Крыму их проводил Горностайпольский, там же было обучение картографов, а у кого учился ты?

- Жодних зборів, жодних курсів. Позичив методичку ВЦРПС, взяв компас і пішов до лісу. А вперше на такий семінар потрапив у Ужгород у середині вісімдесятих: приїхав, намалював за 2.5 дні 0.3 кв. км для Української весни і поїхав назад у Львів.

- Ты уже сказал, что ты учился во Львовской Политехнике. Как вообще так получается, что человек сначала получает высшее образование по одной специальности, а потом выбирает в жизни совсем другой путь?

- Питання цікаве, філософське (супер!). Складно у кілька рядків викласти суть. Взагалі людина від життя повинна отримувати задоволення. Мене постійно роздвоювало навпіл: або займатись наукою (20 авторських свідоцтв на винаходи лежать припорошені пилом, залишена аспірантура) і програмуванням, або більше віддавати часу рисовці карт. Одне і друге подобалось. Але у 90-х зіграв матеріальний важіль, коли в Україні не було можливості нормально заробити, а сім’ю із трьох дітей треба було утримувати… У 1998 була у мене друга спроба залишити рисовку, але знову доходи на заході суттєво переважали зарплату українського програміста. Тепер це вже хвороба. Як написав австрійський журнал, що коли я дивлюсь на жінку, то не помічаю колір її очей, проте ідеально можу уявити її в горизонталях...

Ти знаєш, що ти рисуєш район будь-якої складності, на тебе черга по 2 роки, тобі створюють ідеальні умови, у тебе за спиною не одна карта змагань високих рангів, тебе постійно запрошують міністерства збройних сил або національні федерації Європи. Вершина у цій сфері давно досягнута. Я задоволений? Думаю що ні. А чи не спробувати зробити третю спробу?

- Даже не знаю, как спросить про советы начинающим картографам. Понимаю, что тонкости профессии в двух словах не расскажешь. Но в любом деле – самое важное – это начато. С чего начинается карта? И если можно, несколько советов: как рисовать, как учиться рисовать?

- Кожен, хто виявить бажання стати картографом, в першу чергу має хотіти цього і приділяти цьому заняттю дуже багато часу. Спортивна картографія поєднує у собі стандартні підходи як: виміряти відстань, відкласти азимут, пробити висотний хід, так і елементи творчості: ти постійно ставиш собі питання: «Was ist das?» і даєш відповідь на своє ж питання графічним зображенням спорткарти. Я провів кілька семінарів по картографії закордоном, де за 2-4 дні показую всі елементи і нюанси картографа. Методичка на німецькій мові є у мене на сайті.

- Видел на твоем сайте самую высокую карту Европы (Швейцария). Там большая часть карты бело-голубая с голубыми горизонатями. На ней проводилось традиционное ориентирование бегом или лыжное, и вообще, много ли было желающих побегать на такой высоте (2900-4100)?

- Ця ідея з’явилась у мене, коли я в кросівках виліз на 4164 м. Перед вершиною – величезне льодове плато, на якому відсутні тріщини і є деякі елементи, які можуть бути використані для КП. Цю ідею я «продаю» своєму швейцарському колезі-менеджеру Томасу і ми вирішуємо зробити найвищу спорткарту світу. Він терміново замовляє ортофото, висотні точки. Я, дочекавшись сонячного дня при температурі у мінус 5 градусів (середина серпня 2005) піднімаюсь фунікулером на плато і протягом семи годин роблю зйомку. Завдання мінімум було виконане. Тоді виникає ідея з’єднати мою льодову карту з «кам’яним ґрунтом» на 3100 м. Томас уже восени 2005 р удвох з провідником проходять середню частину району, спускаються до 3000 м, роблячи зйомку. Я все викреслюю. Попередньо планувалось використати карту в день відпочинку Швейцарської шестиденки 2006 як старт на найвищій карті, але організатори по причині безпеки учасників відмовились від цієї ідеї. У квітні 2006 р у Гімалаях проходить старт з орієнтування на висоті 4300. На сьогодні це і є найвища спорткарта світу.

- Карта расположена на границе с Италией. Не было ли проблем с пограничниками, или современная Европа границ не имеет?

- Перед тим, як відповісти конкретно не це питання, наведу для розрядки одну історію.

Брюссель, грудень 2007 р. Спортивний готель. Ніч. Звукоізоляція слабенька. Пробуємо з Богданом Страмиком заснути, але юніорська збірна Росії по хокею на траві, яка приїхала на турнір, викрикує по коридору і не дає заснути. Розмова (кожне друге нецензурне слово опущено):

В душе горячая вода есть?
Есть!

Тут Богдан вголос робить висновок: «Хлопці, мабуть, перший раз за кордон виїхали і не знають, що гаряча вода тут завжди є..».

А тепер перейду до відповіді. Границя у них без жодних колючих дротів, прикордонників в «чистому полі», лише стовпи стоять періодично. Ходи собі куди хочеш! У 1998-2001 рр. році я намалював близько 2.5 км Бельгійсько-Нідерландського кордону у різних місцях. Крім стовпів між країнами і гуляючих туристів жодних прикордонників не бачив. І ще один зовсім свіжий приклад. Їдемо машиною вперше на рисовку. І тут раптово у маленькому селі на відстані 600 метрів зустрічаємо 12 бензозаправок підряд лише по одну сторону дороги! Виявилось, що по центру дороги проходить державний кордон (жодних табличок!) між Бельгією і Люксембургом і всі заправки були розташовані на Люксембурзькій території, де ціна на паливо нижча, ніж у Бельгії.

- Ты достаточно критичен ко всему. По организации соревнований в Украине, какие бы ты выделил за последние 5-10 лет, как более-менее успешные.

- Чемпіонат світу 2007 в Києві. Це той ідеал проведення змагань, який у найближчий десяток років Україні не вдасться перевершити. Україна продемонструвала свій максимальний потенціал і мені не соромно дивитись європейським орієнтувальникам в очі. На цій позитивній ноті і завершу своє коротеньке інтерв’ю.

Орест Котило
26.01.2008
м. Львів
Категория: Личности | Добавил: Admin (26.01.2008)
Просмотров: 3367 | Рейтинг: 4.9/11